Курсанти ВІТІ взяли участь у виїзному семінарі та вшанували пам'ять полеглих воїнів армії УНР в с. Базар Житомирської області.

Добавлено: 20.11.2021 Переглянуто: 388

У листопаді Збройні Сили України відзначають 100 річчя Другого Зимового походу Армії Української Народної Республіки та вшановують героїзм й відданість Україні воїнів Армії УНР, розстріляних біля містечка Базар.

Другий Зимовий похід Армії УНР / Листопадовий рейд –операція Армії УНР у жовтні–грудні 1921 року, організована, щоб підняти збройне повстання проти більшовицької влади та відновити українську державність. У рейд вирушило три групи: Волинська, Подільська, Бессарабська під командуванням генерал-хорунжого Юрка Тютюнника.

Під час рейду більшовики захопили в полон частину Волинської групи та розстріляли під Базаром 361 її вояка. Ця страта стала першою масовою позасудовою розправою радянських каральних органів над українцями в часи революції.

Ця страта була воєнним злочином й злочинна природа російської федерації залишилась незмінною й сьогодні так само представники збройних сил російської федерацію Минобороны России вчиняють воєнні злочини на суверенній території України – в тимчасово окупованих АР Крим та окремих районах Донецької та Луганської областей.

Представники ВГО "Спілка офіцерів України", 36 окрема бригада морської піхоти імені контр-адмірала Михайла Білинського, слухачі Національний університет оборони України імені Івана Черняховського, курсанти Житомирський військовий інститут імені С. П. Корольова, військовий оркестр Житомирського військового інституту імені С.П. Корольова,Військовий інститут КНУ імені Тараса Шевченка, Військовий інститут телекомунікацій та інформатизації імені Героїв Крут взяли участь у виїзному семінарі та вшанували пам'ять полеглих в с. Базар Житомирської області.

Заходи вшанування закатованих воїнів Армії УНР складалися із військово-історичної реконструкції бою, історичних диспутів за участю істориків-науковців та краєзнавців, панахиди за участі Єпископа Житомирського та Овруцького Православна Церква України Паїсія.

У ніч на 4 листопада 1921 року загін на чолі з генерал-хорунжим Юрієм Тютюнником перейшов кордон. Біля с. Майдан-Голишевський (нині Житомирська область) українські військовики роззброїли 1-шу роту 196-го прикордонного батальйону Червоної армії, 5 листопада розгромили загін чекістів поблизу с. Жубровичі й декілька продзагонів та продовжили шлях у напрямку Коростеня. В кожному селі учасники рейду збирали селян, закликаючи їх до повстання. Населення давало продовольство, фураж, коней, у деяких селах до загонів приєднувалися юнаки. 6-7 листопада українські бійці визволили Коростень, однак не змогли його утримати. З Житомира надійшли два бронепотяги і одна тисяча курсантів школи червоних командирів, тому повстанські загони відступили.

Юрій Тютюнник наполягав на продовженні походу, щоб з’єднатися під Києвом із Подільською групою. Після бойових дій за Коростень загін вдень і вночі переслідувала 9-та кавалерійська дивізія Котовського. Та найбільше дошкуляли погодні умови. Сніг, мороз, шляхи так завіяло, що їх спочатку пробивали кіньми... Останній бій Волинська група прийняла 17 листопада 1921 р. під селом Малі Миньки поблизу міста Базар (нині Житомирська область). Колону атакували вершники дивізії Котовського. У своїх спогадах сотник Г. Рогозний писав, що перший натиск ворога вдалося стримати гранатами, але коли стали закінчуватися набої і затихати постріли, котовці під прикриттям своїх тачанок оточили українських бійців. Вирватися вдалося тим, хто був в авангарді колони: штабу, кінній сотні і тяжкопораненим на передніх підводах. Дехто, усвідомлюючи безвихідь, стріляв у себе й підривався гранатами.

Так вчинили колишній міністр морських справ Михайло Білинський, хорунжий Сікорський, ройовий Андрієвский, начальник постачання Хоха та інші. За наказом Котовського убивали всіх: поранених і тих, хто ледве тримався на ногах. «Коли під’їхав Котовський, то заборонив рубати українських вояків і взяв їх у полон.

Він запропонував УНРівцям перейти до лав Червоної армії, однак усі відмовилися. Потім їх відвели на ніч до місцевої церкви, де знущалися. Наступного дня всіх полонених вишикували і, оточивши кінним ескортом, перевели до м. Базар. Полонених українців невеликими групами підводили до заздалегідь викопаного рову і розстрілювали. З протоколу ЧК стало відомо, що в бою під Базаром було порубано понад 400 і взято в полон 536 вояків. Із них 361 бійця розстріляно. Серед заарештованих виявилося 177 офіцерів командного складу Армії УНР, яких відправили до Києва на допити в катівні ЧК. Вони мужньо витримали жахливі тортури і теж були розстріляні», — розповіла дослідниця Людмила Сулима на сайті газети «Дзеркало тижня». Ця страта стала першою масовою позасудовою розправою радянських більшовицьких каральних органів над українцями в часи революції.

Подільська група після трагедії під Базаром продовжила рейд до радянсько-польського кордону і перетнула його 6 грудня. Так закінчився похід, який став заключним акордом Української революції 1917–1921 років.

Другий Зимовий похід став героїчною сторінкою історії українського державотворення. Підняти загальноукраїнське збройне повстання не вдалося, але відвага і самопожертва учасників є взірцем виконання обов’язку перед державою. Тодішня поразка нашого регулярного війська не означала капітуляцію, адже антибільшовицькі повстання тривали аж до 30-х років 20-го століття. Упокорити масові виступи вдалося лише шляхом штучного голодомору-геноциду 1932-33 рр.

«Рейд наочно показав населенню великого району від кордону аж по Київ, що боротьба за волю нації не припиняється і що большевицька влада не є такою могутньою, як це могло здаватися тим, хто находиться під червоним терором, і що для цієї боротьби потрібна лише міцна організованість самого населення; дальше, що рейд був товчком, який фактично оживив громадян України до боротьби за існування», — писав у доповіді Симонові Петлюрі Юрій Отмарштейн.

Через недостатню протидію більшовицьким агентурно-оперативним спецзаходам і порушення правил конспірації з боку повстанців чекісти змогли проникнути в центри координації і таким чином викрити плани ППШ, ліквідувати ЦУПКОМ і десятки інших організацій.

Українська повстанча армія дала назву Українській повстанській армії — військово-політичній формації українського визвольного руху часів Другої світової війни, яка боролася за відновлення Української держави з двома режимами — російсько-комуністичним та німецьким націонал-соціалістичним. Отже, 2-й Зимовий похід надихав подальші покоління борців за незалежність у ХХ столітті на організацію підпільної боротьби проти окупантів і засвідчив тривалість національних змагань за незалежність.

Мрія воїнів Армії УНР збулася у 1991 році — 30 років тому, коли Верховна Рада 24 серпня проголосила Акт незалежності і 1 грудня, коли українці на всенародному референдумі проголосували за незалежність. Відвага і самопожертва учасників рейду є взірцем виконання обов’язку перед народом і державою.