17 листопада 2018 року на 10:00 запрошуємо юнаків та дівчат, які отримують цивільну освіту та бажають пройти підгототвку за програмою офіцерів запасу з присвоєнням військового звання „молодший лейтенант запасу” Збройних Сил України, на ДЕНЬ ВІДКРИТИХ ДВЕРЕЙ кафедри Військової підготовки ВІТІ імені Героїв Крут за адресою: м. Київ, вул. Московська 45/1, вхід через КПП інституту.                         24 листопада 2018 року запрошуємо юнаків, дівчат та батьків абітурієнтів на ДЕНЬ ВІДКРИТИХ ДВЕРЕЙ початок о 10 годині, м. Київ, вул. Московська, 45/1                        

«СЛАВА ГЕРОЯМ!»: Курсанти факультету Телекомунікаційних систем вшанували загиблих захисників

Добавлено: 28.10.2018 Переглянуто: 200


На території Міністерства оборони України відбувся щоденний ранковий церемоніал вшанування Українських героїв, які загинули цього дня в різні роки внаслідок російської збройної агресії на Донбасі.

В церемоніалі вшанування полеглих військовослужбовців взяли участь офіцери та працівники ЗС України структурних підрозділів оборонного відомства, військовослужбовці Київського гарнізону, курсанти Військового інституту телекомунікацій та інформатизації.

Сьогодні, 28 жовтня, Дзвін прозвучав п’ять разів.

Присутні вшанували пам’ять захисників України, хто ціною власного життя виборював волю і незалежність нашої держави.

У цей день 28 жовтня 2014 року, перестало битися серце солдата ЛИПЧАКА Федора Федоровича (Учасник подій Революції Гідності. У часі війни — доброволець, солдат, підрозділ радіозв'язку, 24-й батальйон територіальної оборони «Айдар», За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни, відзначений — нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно). 28 жовтня 2014-го загинув, вирушивши автомашиною на бойове завдання поблизу міста Щастя.Без Федора лишились дружина, двоє синів, родина) та сержанта ЛІЩУКА Руслана Володимировича (22.04.1978 року нар., випускник Хмельницького технологічного багатопрофільного ліцею. Старший стрілець, 128-а окрема гірсько-піхотна бригада. Зазнав важких поранень під час мінометного обстрілу російськими терористами поблизу Дебальцевого. Залишився без ноги та руки, поранення у голову. Руслана доправили до Харківського шпиталю, де він опритомнів, потім переправили до Львівського шпиталю. Два тижні лікарі боролися за його життя. Без Руслана лишились мама, двоє неповнолітніх дітей — син та донька.Похований в місті Хмельницький 31 жовтня 2014-го, Алея Слави).

За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни, відзначений — нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).

У цей день 2015 року загинув солдат БАРТИШ Сергій Петрович.

Бартиш Сергій Петрович – механік-водій 7-ї роти 3-го батальйону 53-ї окремої механізованої бригади Сухопутних військ Збройних Сил України, солдат. Народився 31 серпня 1964 року в селі Новопушкарівка Криничанського району Дніпропетровської області. Закінчив середню школу. Проходив строкову військову службу в лавах Збройних Сил СРСР. Мешкав у селі Новопушкарівка. Працював зварювальником. 30 липня 2015 року мобілізований до лав Збройних Сил України. Служив механіком-водієм 7-ї роти 3-го батальйону 53-ї окремої механізованої бригади Сухопутних військ Збройних Сил України (військова частина В0927, міста Сєвєродонецьк/Лисичанськ Луганської області). З літа-осені 2015 року брав участь в антитерористичній операції на сході України. 28 жовтня 2015 року солдат Бартиш загинув поблизу селища міського типу Верхньоторецьке Ясинуватського району Донецької області, під час огляду місцевості для інженерного обладнання окопів, підірвавшись на невідомому вибуховому пристрої. Похований на кладовищі села Новопушкарівка Криничанського району Дніпропетровської області. Нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (21.03.2016; посмертно). Залишились дружина, двоє синів та троє онуків.

У цей день 2016 року віддав життя за незалежність України солдат БАБІВСЬКИЙ Руслан Геннадійович.

Народився 21 квітня 1972, Бровари, Київська область, Українська РСР — 28 жовтня 2016, Широкине, Волноваський район, Донецька область, Україна) — солдат Збройних сил України, учасник війни на сході України (54-й окремий розвідувальний батальйон), старший гранатометник. Загинув близько 15:00 в результаті мінометного обстрілу села Широкине. По смерті залишилися сестра, син, дві доньки та 4-місячний онук. Похований: м. Новоград-Волинський, Житомирська область. Указом Президента України №48/2017 від 27 лютого 2017 року «за особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане виконання військового обов’язку» нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).

У цей день 2017 року віддав своє життя за мирне майбутнє нашої держави солдат ЖУКОВ Олександр Ігорович.

Жуков Олександр Ігорович народився 23 серпня 1986 року у с. Мала Білозерка Василівського району Запорізької області. Після закінчення школи навчався у Мелітопольському залізничному ліцеї, який закінчив у 2004 році, здобувши професію складача поїздів. З 22.09.2017 року проходив військову службу за контрактом у в/ч А1126 (25опдбр, смт. Гвардійське Новомосковського району Дніпропетровської області). В період з 30.10.2015 по 08.06.2017 року безпосередньо приймав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України на території Донецької області м. Маріуполь. 28 жовтня 2017 року солдат Жуков Олександр Ігорович загинув від вогнепального поранення в голову під час виконання завдань у антитерористичній операції. Указом Президента України «за особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане виконання військового обов’язку» нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).

Повік не забудемо подвиги Героїв, які віддали свої життя за майбутнє України!

Вічна пам’ять Героям, які полягли в боях за нашу вільну, незалежну Україну! Вічна їм Слава!

Зала пам’яті захисників України створена на вшанування пам’яті військовослужбовців Збройних Сил України, які загинули за свободу, незалежність і територіальну цілісність України, світовий мир та порядок. Її спеціально розташовано таким чином, щоби й військовослужбовці, працівники Міноборони та Генерального штабу, й пересічні громадяни могли зайти до Зали та віддати шану своїм захисникам.

Біля споруди Зали пам’яті облаштовано церемоніальний майданчик із Дзвоном Пам’яті та Стеллою, у якій вмонтовано осколки снарядів. Щоденний поминальний ритуал здійснюється ударами дзвону, залежно від кількості загиблих у цей день.

Зала пам’яті — це перший і єдиний великий меморіальний проект в Україні за роки збройного протистояння російській агресії. На стінах Зали пам’яті вміщено таблички з прізвищами військовослужбовців Збройних Сил України, які загинули впродовж 1992 — 2018 років.

Дзвін Пам’яті виготовлено на пожертви небайдужих громадян.

В середині Зали пам’яті, на спеціальному подіумі, розміщено Книгу пам`яті з іменами загиблих. Структура Книги побудована за принципом календаря: один розворот — один день, де згадуються всі загиблі у цей день за всі роки. Станом на зараз лише 32 розвороти (32 дні) залишаються порожніми. В усі інші дні Збройні Сили України несли бойові втрати.

© Військовий інститут телекомунікацій та інформатизації, 2009-2018.

Питання щодо вступу та інші надсилайте на: vitivstup@ukr.net

ß-версія. Деякі розділи сайту працюють у тестовому режимі. Пропозиції щодо сайту надсилайте на: vitiadmin@ukr.net

^ Наверх