Щиро вітаємо військових капеланів з Днем військового капелану

Добавлено: 25.10.2020 Переглянуто: 833

• 

Ми вдячні Всім військовим капеланам за те, що завжди поруч, за те що слухаєте і чуєте нас, за те що допомагаєте воїну залишатись людиною, озброюєте цінностями.

Сердечно вітаємо вас зі святом, бажаємо міцного здоров’я, Божої благодаті, і щоб всі негаразди обходили стороною.

РАЗОМ ДО ПЕРЕМОГИ!

Довідково:

25 жовтня, в Україні, неофіційно і в церковному середовищі, відзначається день покровителя військових капеланів – Святого Мартина Турського. Тому сьогодні, це звернення в рамках проекта «Година капелана», буде присвячене саме цим героїчним служителям, девізом яких є «Для Бога і Вітчизни» або на латині «Pro Deo et Patria». Але напочатку трохи історії. Походження слова “капелан” відносять до IV століття, коли святий Мартин з міста Тура, будучи молодим солдатом, побачив жебрака, який не мав вбрання, щоб прикритися від холоду. Тоді святий розірвав надвоє свою солдатську накидку (“капу”) і одну половину віддав жебракові. Тієї ж ночі цей жебрак явився йому уві сні і сказав, що він – Іісус Христос.

Після цього друга половина капи святого Мартина стала предметом вшанування у французькій армії. Для неї був створений похідний храм, який назвали “капелою”, а священика, який служив у цьому храмі, почали називати “капеланус”.

У 742 або 743 році у місті Регенсбурзі (Німеччина) на першому східно-франкському соборі (Consilium Germanicum) було ухвалено рішення про участь священиків у військовій службі, проте із застереженням про заборону носіння ними зброї і безпосередньої участі в бойових діях.

З того часу й донині капелани є у більшості армій світу, а їхній правовий статус був закріплений не тільки у внутрішньодержавних, а й у міжнародних законах. Так, згідно з Женевською конвенцією 1949 році священнослужителі не вважаються особами, які беруть участь у бойових діях, і зберігають свій статус, потрапляючи у полон, – їм має бути надане право продовжувати своє служіння серед полонених.